Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна - ОСТРІВ СВЯТОГО СТЕФАНА: ДОРОЖНІ НОТАТКИ ПСИХОЛОГА

Вона обрала для своїх розповідей начебто просту форму – житейські історії подорожніх,..про численні сьогочасні українські проблеми, які завдають глибоких ран, що боляче заживають і ще довго нагадують шрамами душі й тіла...

Відверто і професійно. Гостро і проникливо. А як інакше може говорити про численні сьогочасні українські проблеми, які завдають глибоких ран, що боляче заживають і ще довго нагадують шрамами душі й тіла, сучасна освічена й ерудована авторка, до того ж небайдужа, щира, делікатна, бо – жінка.

Вона обрала для своїх розповідей начебто просту форму – житейські історії подорожніх, які до цієї миті, тобто зустрічі з уважним і тактовним, але випадковим співрозмовником, були надто потаємними і, як кожна таємниця, неймовірно гнітили, стояли клубком у горлі, давили душу і стискали серце.

Але ось на сторінках книги вихлюпнулись, вибухнули словами і почуттями, сміхом і розпачем, слізьми і обуренням, аби очистити і просвітлити передусім самого героя-оповідача, а ще поінформувати і застерегти читача.

Ці дорожні нотатки Лідії Орбан-Лембрик для когось, можливо, стануть освіжаючою грозою чи й нещадною зливою, яка отверезить зненацька й водночас довгоочікувано, а може, буде просто тією останньою краплею, якої так не вистачало для повноти сприйняття чогось дуже-дуже важливого й особистого, інтимного.

Принаймні на це, тобто на бриніння зачепленої струни у серцях читачів, авторка і сподівається.

Молоді люди продовжували спілкуватися, один – інтелектуал, з достатнім гомосексуальним досвідом, оптимістично налаштований, з надією дивиться у майбутнє, інший – цивілізований, сучасний мужчина, гетеросексуал, який намагається зрозуміти свого попутника і якщо не прийняти його поведінки, то хоча б спокійно поставитися до того, що він один з нас і має таке саме право на самовизначення, як і інші.

Вони не чинять тиску один на одного, кожен просто прагне розібратися в собі й в іншому.

Знайдуть вони один одного, стануть вони ближчими, станцюють свій чоловічий танець – це їхня проблема вибору, і нехай вона залишиться, як кажуть, за кадром. Не це головне.

Важливо те, що гомосексуаліст відкрито говорить про свій спосіб життя, а гетеросексуал шанобливо і з розумінням сприймає його.

„Сповідь гомосексуаліста”